1. Словник української мови в 11 томах

безхвостий

БЕЗХВО́СТИЙ, а, е.

1. Який не має хвоста.

Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: "Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!" (Гл., Вибр., 1957, 142);

Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (Донч., VI, 1957, 251).

2. у знач. ім. безхво́сті, тих, мн., зоол. Ряд класу земноводних, які, виростаючи, втрачають хвіст.

Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха) і хвостатих (тритон) (Зоол., 1957, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безхвостий — безхво́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безхвостий — -а, -е. Який не має хвоста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безхвостий — БЕЗХВО́СТИЙ, а, е. Який не має хвоста. Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: “Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!” (Л. Глібов); Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (О. Словник української мови у 20 томах
  4. безхвостий — Безхво́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безхвостий — Безхвостий, -а, -е Безхвостый. Рудч. Ск. І. 6. Сама ти стара сорока безхвоста. Шевч. Словник української мови Грінченка