безшлюбний
БЕЗШЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який не перебуває в шлюбі; без шлюбу.
І дитя в неї, мабуть, тому таке кляте, що безшлюбне, йому теж тільки свободи дай... (О. Гончар);
З сумом, зі страхом Божим думала про оце їхнє з Лавріном безшлюбне життя. Й тоді їй знову пригадувалося, як чекала весілля, як готувалася в думках до нього (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безшлюбний — безшлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- безшлюбний — -а, -е. Який не перебуває в шлюбі; без шлюбу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безшлюбний — Безшлю́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безшлюбний — БЕЗШЛЮ́БНИЙ, а, е. Який не перебуває в шлюбі; без шлюбу. Словник української мови в 11 томах
- безшлюбний — Безшлюбний, -а, -е Безбрачный. Словник української мови Грінченка