1. Словник української мови у 20 томах

безідейний

БЕЗІДЕ́ЙНИЙ, а, е.

Який не має твердих політичних переконань, поглядів.

Безідейним назвемо хіба чоловіка, у якого нема жодних ідей, се значить, який зовсім не думає ні про які загальні справи (І. Франко);

Безідейний [мужик], котрому лежить ще в душі підданство, покора, прокляте безсилля (О. Кобилянська);

// Позбавлений ідейного змісту.

Нерозважливе життя довело його до того, життя гуляще, безжурне і безідейне (Б. Лепкий);

Поезія, листи та інші матеріали 1857–1861 рр. показують Т. Шевченка як активного учасника боротьби проти безідейного “чистого мистецтва” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безідейний — безіде́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безідейний — -а, -е. Який не має твердих політичних переконань, поглядів. || Позбавлений ідейного змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безідейний — БЕЗІДЕ́ЙНИЙ, а, е. Який не має твердих політичних переконань, поглядів. Безідейним назвемо хіба чоловіка, у якого нема жодних ідей, се значить, який зовсім не думає ні про які загальні справи (Фр., XVI, 1955, 348); // Позбавлений ідейного змісту. Словник української мови в 11 томах