безініціативний
БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е.
Який не виявляє або не може виявити ініціативи.
Не зайве пригадати, що для малоосвічених, неенергійних, хворих і безініціативних шанси виїхати до високорозвиненого зарубіжжя мізерні (із журн.);
Безініціативний працівник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безініціативний — безініціати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безініціативний — -а, -е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безініціативний — ПАСИ́ВНИЙ (байдужий до навколишньої дійсності), НЕАКТИ́ВНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, НЕДІЯ́ЛЬНИЙ (який не прагне до діяльності); ІНЕ́РТНИЙ, БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ (який не виявляє ініціативи); НЕЕНЕРГІ́ЙНИЙ, СО́ННИЙ (позбавлений енергії). Словник синонімів української мови
- безініціативний — БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи. Саме там, де клуби очолюють некваліфіковані, безініціативні люди.., підготовка до оглядів і концертів [художньої самодіяльності] проходить незадовільно (Рад. Укр., 27.IX 1959, 3). Словник української мови в 11 томах