1. Словник української мови в 11 томах

безініціативний

БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи.

Саме там, де клуби очолюють некваліфіковані, безініціативні люди.., підготовка до оглядів і концертів [художньої самодіяльності] проходить незадовільно (Рад. Укр., 27.IX 1959, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безініціативний — безініціати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безініціативний — -а, -е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безініціативний — БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи. Не зайве пригадати, що для малоосвічених, неенергійних, хворих і безініціативних шанси виїхати до високорозвиненого зарубіжжя мізерні (із журн.); Безініціативний працівник. Словник української мови у 20 томах
  4. безініціативний — ПАСИ́ВНИЙ (байдужий до навколишньої дійсності), НЕАКТИ́ВНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, НЕДІЯ́ЛЬНИЙ (який не прагне до діяльності); ІНЕ́РТНИЙ, БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ (який не виявляє ініціативи); НЕЕНЕРГІ́ЙНИЙ, СО́ННИЙ (позбавлений енергії). Словник синонімів української мови