безініціативно

БЕЗІНІЦІАТИ́ВНО.

Присл. до безініціати́вний.

Керівництво підприємства діяло безініціативно, уникаючи новаторських рішень у стратегії й тактиці роботи підприємства (із журн.);

Чимало партійних організацій працюють безініціативно і безсистемно, активізуючи свою діяльність в основному лише під час виборних кампаній (з газ.);

Особливо безініціативно сприймає процес реформування територіальної організації влади районна ланка місцевих державних адміністрацій (з газ.);

Депутати знову звернулися до проблеми самочинного будівництва, боротьба з яким ведеться вкрай мляво та безініціативно (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безініціативно — Присл. до безініціативний. Великий тлумачний словник сучасної мови