безініціативність
БЕЗІНІЦІАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до безініціати́вний.
– Мене дратують часом наші строковики своєю разючою безініціативністю (О. Гончар);
Люди психологічно й фізично детреновані, що виявляється в безініціативності, утриманстві і просто лінощах (з публіц. літ.);
Для політократичних суспільств, куди ми прагнемо, не заведено покладати надію на владу, безініціативність і безвідповідальність (із журн.);
Насильницькі заходи породжують апатію та безініціативність (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безініціативність — безініціати́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- безініціативність — -ності, ж. Абстр. ім. до безініціативний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безініціативність — БЕЗІНІЦІАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безініціати́вний. — Мене дратують часом наші строковики своєю разючою безініціативністю (Гончар, Таврія.., 1957, 257). Словник української мови в 11 томах