1. Словник української мови у 20 томах

бемкання

БЕ́МКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бе́мкати і звуки, утворювані цією дією.

Здалеку долинуло бемкання дзвонів (В. Малик);

Дзвін бемкав оглушливо, він тривожно кликав, і бемкання його зливалося в суцільне важке гудіння (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бемкання — бе́мкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бемкання — -я, с., розм. Дія за знач. бемкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бемкання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. бемкання — БЕ́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бе́мкати і звуки, утворювані цієї дією. Дзвін бемкав оглушливо, він тривожно кликав, і бемкання його зливалося в суцільне важке гудіння (Донч., V, 1957, 154). Словник української мови в 11 томах