береза

БЕРЕ́ЗА¹, и, ж.

1. Білокоре листяне дерево родини березових із тоненьким довгим гіллям та серцеподібним листям.

Величезні дуби, ялиці і берези дрімали недвижно над Івановою головою (І. Франко);

Чорніє здалеку свіжа могила, а над нею похилились білі берези, мов сестри-жалібниці над братовою могилою... (М. Коцюбинський);

Галявина справді небавом відкрилася їм за високими березами, була довга й вузька, протилежний край її губився десь далеко (П. Загребельний);

Є декілька видів берези (залізна, чорна, жовта), але найпоширеніша – береза звичайна (з навч. літ.).

2. збірн. Дрова або будівельний матеріал із цього дерева; березина (у 2 знач.).

Чи не пора нам березу везти? (Номис).

△ (1) Каре́льська бере́за – вид бородавчастої берези з дуже твердою, гарного малюнка цінною деревиною, яку використовують для виготовлення меблів, художніх виробів і т. ін.

Так, як кап, цінують хіба що карельську березу (із журн.);

Паперові пластики добре піддаються фарбуванню та імітації під карельську березу й червоне дерево (з газ.).

БЕРЕ́ЗА², и, ч. і ж., фольк.

Провідник і верховода колядників, якому парубоцька громада доручає збирати дарунки, одержані за колядування.

[Іван:] Ходімо, там хлопці зібрались на раду. [Семен:] На яку раду? [Іван:] Березу на цю зиму обібрати (М. Кропивницький);

// Ватажок парубків на вечорницях.

[Омелько:] Слухайте ж сюди, панове товариство! Не хотілося мені, дуже не хотілося бути за березу; ну, та коли вже ваша воля, то мушу послужити (М. Кропивницький);

// Той, хто заспівує в хорі.

Настя-береза завела, а за нею всі. Найбільше купальних співали пісень (Ганна Барвінок).