1. Словник української мови у 20 томах

берейтор

БЕРЕ́ЙТОР, а, ч., спец.

1. Фахівець, який об'їжджає верхових коней і навчає верхової їзди.

Мисливці спішилися, і берейтори одвели коней подалі (Ф. Бурлака).

2. Помічник дресирувальника коней у цирку.

Чимало берейторів згодом стали відомими дресирувальниками (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берейтор — бере́йтор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. берейтор — -а, ч., спец. Людина, яка виїжджує коней і навчає верхової їзди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. берейтор — Конезаправляч, див. тренер Словник чужослів Павло Штепа
  4. берейтор — бере́йтор (від нім. Bereiter – наїзник) фахівець, який об’їжджає верхових коней і навчає верхової їзди. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. берейтор — БЕРЕ́ЙТОР, а, ч., спец. Людина, яка виїжджує коней і навчає верхової їзди. Мисливці спішилися, і берейтори одвели коней подалі (Бурл., О. Вересай, 1959, 152). Словник української мови в 11 томах