1. Словник української мови у 20 томах

берлина

БЕРЛИ́НА, и, ж., заст.

Велике річкове плоскодонне вантажне судно; барка.

По бистрій воді Гуляють берлини, свистять пароходи [пароплави] (Л. Глібов);

Мов великі палаци, ходили [по лиману] судна, берлини, баркаси, плоти (Панас Мирний);

Люди, голосно розмовляючи й лаючись, посунули до берлин, що стояли в штучній бухті (В. Підмогильний);

* У порівн. Далі пісня не йшла. Тягли її, як важку берлину проти води (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берлина — берли́на іменник жіночого роду барка іст. Орфографічний словник української мови
  2. берлина — -и, ж., заст. Велике річкове плоскодонне вантажне судно; барка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. берлина — БЕРЛИ́НА, и, ж., заст. Велике річкове плоскодонне вантажне судно; барка. По бистрій воді Гуляють берлини, свистять пароходи (Гл., Вибр., 1957, 246); Мов великі палаци, ходили [по лиману] судна, берлини, баркаси, плоти (Мирний, II, 1954, 77); *У порівн. Словник української мови в 11 томах