бильця

БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.).

Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні.

Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Г. Епік);

Галерея не вгаває: ходять, розмовляють, перехиляються через бильця .. й нетерпляче підіймають хвилі оплесків (Ю. Яновський);

Бригадир стояв, учепившись руками в бильця трибуни (В. Собко);

// Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка.

Упала [княгиня] на дзиґлик і .. схилилась на бильце, неначе зомліла (О. Стороженко);

З бильця на ліжку взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу (А. Головко);

На бильці крісла лежав вичищений, вигладжений його святковий костюм (Ірина Вільде);

Юрко довго вішав нове пальто на бильце ліжка (В. Дрозд);

// Бокові обводи колиски.

Шовковії вервечки, золотії бильця, мальована колисочка (Сл. Гр.);

Навіть мала Надійка стала іншою – вона вже підіймала голову і вміла триматись рученятами за бильця колиски (О. Донченко);

// Планка, валок рами у бороні та в інших знаряддях господарського ужитку.

Треба було розібрати двоє бильців [билець] у бороні (П. Чубинський);

Те, що лишилося від дозорця, поточилося двором і впало через розбитий шматок бильця з рала (Іван Ле).