бильця
би́льця
-лець, мн. (одн. бильце, -я, с.).
Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні.
|| Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка.
|| Бокові обводи колиски.
|| Планка, валок рами у бороні та в інших знаряддях господарського вжитку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бильця — БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.). Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні. Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Г. Словник української мови у 20 томах
- бильця — БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.). Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні. Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах