бичисько
БИЧИ́СЬКО¹, а, ч.
Збільш. до бич 1.
Лясканням предовгого бичиська Тирольські пастухи загонили корів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
БИЧИ́СЬКО², а, ч.
Збільш. до бик¹.
У тій хащі лежить величезний мідяний бичисько, і якщо ти зламаєш галузку, він нараз появиться (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бичисько — бичи́сько 1 іменник чоловічого роду, істота від: бик бичи́сько 2 іменник середнього роду від: бич Орфографічний словник української мови
- бичисько — I -а, с. Збільш. до бич 1). II -а, ч. Збільш. до бик I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бичисько — Бичи́сько, -ка, -кові; -чи́ська, -чи́ськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бичисько — БИЧИ́СЬКО¹, а, с. Збільш. до бич 1. Лясканням предовгого бичиська Тірольських пастухи загонили корів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 34). БИЧИ́СЬКО², а, ч. Збільш. до бик¹. Словник української мови в 11 томах
- бичисько — Бичисько, -ка м. ув. отъ бик. Словник української мови Грінченка