бичуватися
БИЧУВА́ТИСЯ¹, у́юся, у́єшся, недок.
Пас. до бичува́ти¹ 1, 2.
Бичувальники формували великі походи, оббігали міста й села і підмовляли всіх зустрічних бичуватися, даючи до того приклад (з наук.-попул. літ.);
У працях астрономів доби Просвітництва бичується наївна, смішна гординя людства, котре вважало себе найвищим досягненням, а може, навіть і вершиною космосу (із журн.).
БИЧУВА́ТИСЯ², у́юся, у́єшся, недок., заст.
1. Те саме, що бичува́ти² 1.
Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору (Сл. Гр.);
Замордована скотина по саме черево грузне у багні; народ бичується, топиться по балках (О. Стороженко).
2. рідко. Пас. до бичува́ти² 2.
Кілька дубів і берлинок з кавунами бичувалося по Дніпру (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бичуватися — бичува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бичуватися — -уюся, -уєшся, недок. Те саме, що бичувати II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бичуватися — див. іти Словник синонімів Вусика
- бичуватися — БИЧУВА́ТИСЯ, у́юся, уєшся, недок. 1. То саме, що бичува́ти² 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору (Сл. Гр.); Замордована скотина по саме черево грузне у багні; народ бичується, топиться по балках (Стор., І, 1957, 77). 2. Пас. до бичува́ти¹... Словник української мови в 11 томах
- бичуватися — Бичуватися, -чуюся, -єшся гл. 1) = бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273. Словник української мови Грінченка