благовіщення
БЛАГОВІ́ЩЕННЯ, я, с. (з великої літери).
Християнське свято, встановлене на честь сповіщення Діві Марії архангелом Гавриїлом про непорочне зачаття та народження нею Ісуса Христа.
На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто (М. Коцюбинський);
[Батько] зітхнув глибоко і запитав: – Ще далеко до Благовіщення? (Василь Шевчук);
Вдосвіта на Благовіщення годували худобу отавою, яку зберігали спеціально від Святвечора (з наук.-попул. літ.);
Зі святом Благовіщення був пов'язаний народний агрономічний календар (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Благовіщення — див. Благовіщення Пресвятої Богородиці Словник церковно-обрядової термінології
- благовіщення — -я, с., церк. Сповіщення Діві Марії архангелом Гавриїлом про народження Сина Божого Ісуса Христа 7 квітня. Одне з великих християнських свят. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Благовіщення — Благові́щення іменник середнього роду християнське свято Орфографічний словник української мови
- благовіщення — БЛАГОВІ́ЩЕННЯ, я, с. Одно з християнських свят. На благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто (Коцюб., II, 1955, 337). Словник української мови в 11 томах
- Благовіщення — Благовіщення, -ня с. Благовѣщеніе (праздникъ 25 марта). ХСб. I. 74. На Благовіщення й птиця гнізда не в'є. Ном. № 418. Словник української мови Грінченка