бластема
БЛАСТЕ́МА, и, ж., біол.
1. Будь-яка клітина живої тканини, здатна до новоутворень.
У саламандр розгадкою є бластема, група клітин, які мають здатність перетворюватися на нові кінцівки (з газ.).
2. Тканина, з якої розвивається нова особина при нестатевому розмноженні безхребетних.
Із бластеми розвивається нова особина при нестатевому розмноженні у кишковопорожнинних, черв'яків, асцидій та деяких інших тварин (з наук.-попул. літ.).
3. Скупчення однорідних клітин на рановій поверхні ампутованого органа або його частини.
У середньому на 13–15-й день після травми в регенераційній бластемі виявляються ознаки диференціювання у хрящову тканину (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бластема — бласте́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бластема — -и, ж. 1》 Будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень. 2》 Скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органа або його частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бластема — 1. (мед.) пагін, паросток 2. (мед.) пухлина Словник чужослів Павло Штепа
- бластема — бласте́ма (від грец. βλάστημα – паросток, зав’язь) 1. Будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень. 2. Скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органа або його частини. Словник іншомовних слів Мельничука