блатний
БЛАТНИ́Й, а́, е́, розм.
1. Належний, власт. злодіям, злодійський.
Він [циган] ридма ридав, слухаючи жалісливу блатну пісню (А. Дімаров);
Блатний жаргон;
// у знач. ім. блатни́й, но́го, ч., жарг. Злодій; професійний злочинець.
Того дня усі в'язні були похмурі. Навіть блатні не грали в карти (А. Дімаров).
2. Який забезпечується за допомогою протекції, підтримки.
Був навіть курйозний випадок, коли хтось із блатних ортопедів поїхав на з'їзд кардіологів (із журн.);
Поліцейські, незважаючи на більш ніж блатні зв'язки Дженні, маніжитися з нею не стали (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блатний — блатни́й прикметник фам. Орфографічний словник української мови
- блатний — -а, -е, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блатний — А, -е. 1. Людина, яка належить до злочинного світу: живе за злодійськими законами і протистоїть правоохоронним органам. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних... Словник сучасного українського сленгу
- блатний — 1. -ого; жрм. Той, хто належить до злочинного світу. Блатний, на прізвисько Кукла, — буркнув я. — І ви з ним на пару (Л. Кононович, Я, зомбі). СЖЗ, 18; ТСРОЖ, 12. 2. -а, -е; крим., жрм. Який стосується злочинного світу <... Словник жарґонної лексики української мови
- блатний — БЛАТНИ́Й, а́, е́, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Словник української мови в 11 томах