блатний
А, -е.
1. Людина, яка належить до злочинного світу: живе за злодійськими законами і протистоїть правоохоронним органам. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних, і приблатньонних, і нових руських, і демократів», і... того ж таки Оскара (Інтернет).
2. Сучасний бізнесмен на пострадянському просторі, зазвичай із кримінальним минулим.
3. Грошовитий, впливовий.
4. Показний, зухвалий. В Америці блатне бабисько навчилося лаятись по-англійському, особливо гарно вдавалося йому «Шшіт!» (О. Забужко).
5. Успішний.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блатний — блатни́й прикметник фам. Орфографічний словник української мови
- блатний — -а, -е, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блатний — БЛАТНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Належний, власт. злодіям, злодійський. Він [циган] ридма ридав, слухаючи жалісливу блатну пісню (А. Дімаров); Блатний жаргон; // у знач. ім. блатни́й, но́го, ч., жарг. Злодій; професійний злочинець. Словник української мови у 20 томах
- блатний — 1. -ого; жрм. Той, хто належить до злочинного світу. Блатний, на прізвисько Кукла, — буркнув я. — І ви з ним на пару (Л. Кононович, Я, зомбі). СЖЗ, 18; ТСРОЖ, 12. 2. -а, -е; крим., жрм. Який стосується злочинного світу <... Словник жарґонної лексики української мови
- блатний — БЛАТНИ́Й, а́, е́, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Словник української мови в 11 томах