1. Словник жарґонної лексики української мови

блатний

1. -ого; жрм. Той, хто належить до злочинного світу. Блатний, на прізвисько Кукла, — буркнув я. — І ви з ним на пару (Л. Кононович, Я, зомбі). СЖЗ, 18; ТСРОЖ, 12.

2. -а, -е; крим., жрм. Який стосується злочинного світу <...> труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О. Ульяненко, Сталінка). * Образно. <...> джміль джмелить на трьох блатних акордах<...> (В. Цибулько, Піраміда). БСРЖ, 64; ЯБМ, 1, 93.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блатний — блатни́й прикметник фам. Орфографічний словник української мови
  2. блатний — -а, -е, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блатний — БЛАТНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Належний, власт. злодіям, злодійський. Він [циган] ридма ридав, слухаючи жалісливу блатну пісню (А. Дімаров); Блатний жаргон; // у знач. ім. блатни́й, но́го, ч., жарг. Злодій; професійний злочинець. Словник української мови у 20 томах
  4. блатний — А, -е. 1. Людина, яка належить до злочинного світу: живе за злодійськими законами і протистоїть правоохоронним органам. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних... Словник сучасного українського сленгу
  5. блатний — БЛАТНИ́Й, а́, е́, фам. Належний злодіям, злодійський. Блатний жаргон. Словник української мови в 11 томах