бликун
БЛИКУ́Н, а́, ч., розм., рідко.
Освітлювальний прилад, що блимає і дає мало світла; блимавка.
В хатах горить світло, в кого каганець, в кого просто бликун з олії або лою (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бликун — див. каганець Словник синонімів Вусика