блим
БЛИМ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. бли́мати 2, 4 і відповідних знач. бли́мнути.
– Це грабіж! – горобчик каже, – Забирайся з хати, враже. Лис очима люто – блим: – Сам втікай, бо зараз з'їм! (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блим — блим вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- блим — БЛИМ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. бли́мати і бли́мнути. — Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з’їм! (Стельмах, Жито.., 1954, 216). Словник української мови в 11 томах
- блим — Блим меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами. Словник української мови Грінченка