блокатор

БЛОКА́ТОР, а, ч.

1. мед. Препарат, який блокує дію певних систем організму (наприклад больових рецепторів) або усуває небажану дію інших лікувальних препаратів.

Історія застосування блокаторів кальцієвих каналів у клінічній практиці нараховує близько 40 років (з наук. літ.);

Блокатор з унікальними властивостями проходить клінічні випробування (з наук.-попул. літ.).

2. Релейний пристрій для незалежного вмикання двох телефонних апаратів з різними номерами в одну абонентську лінію.

Мій сусід на блокаторі постійно розмовляє по телефону, через що в мене практично немає можливості подзвонити (з Інтернету).

3. Пристрій, який фіксує об'єкт у певному положенні.

Блокатор для дверей – недорогий та простий у користуванні пристрій, який дозволяє захистити ручки вашої дитини (з газ.).

4. інформ. Комп'ютерна програма, яка блокує запуск іншої програми, не бажаної для користувача.

Пропонується сучасний блокатор рекламних та висхідних вікон. Усуває рекламу та вичищає всі сліди перебування в Інтернеті (з наук.-техн. літ.).