блукаючий

Значення в інших словниках

1. блукаючий — блука́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. блукаючий — -а, -е. 1》 Який постійно змінює напрям свого руху або місце розташування. 2》 Який переходить з одного на інше, роззосереджений (про погляд). 3》 Який з'являється та зникає. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блукаючий — БЛУКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до блука́ти. Видко було море рудого комишу та білу, блукаючу коло хати козу (Коцюб., І, 1955, 372); // У знач. прикм. Блукаючий погляд Володі впав на дзвін біля капітанської рубки (Донч., III, 1956, 358). Словник української мови в 11 томах