блювота
БЛЮВО́ТА, и, ж.
1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання.
Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (А. Головко);
Ягоди конвалії містять сильнодійні отруйні речовини, які викликають блювоту, головний біль, порушення серцевої діяльності (із журн.).
2. Те, що викидається із шлунка під час блювання.
До горла підкотила блювота (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блювота — блюво́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- блювота — -и, ж. 1》 Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання. 2》 Те, що викидається із шлунка під час блювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блювота — И, ж. 1. Мінеральна вода «Blue Water». 2. Будь-яка мінеральна вода. Я хочу блювоти, бо щось у горлі зовсім пересохло. Словник сучасного українського сленгу
- блювота — БЛЮВО́ТА, и, ж. 1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання. Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (Головко, II, 1957, 42). 2. Те, що викидається із шлунка під час блювання. До горла підкотила блювота (Шовк., Інженери, 1956, 470). Словник української мови в 11 томах