блювота
БЛЮВО́ТА, и, ж.
1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання.
Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (Головко, II, 1957, 42).
2. Те, що викидається із шлунка під час блювання.
До горла підкотила блювота (Шовк., Інженери, 1956, 470).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блювота — блюво́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- блювота — -и, ж. 1》 Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання. 2》 Те, що викидається із шлунка під час блювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блювота — БЛЮВО́ТА, и, ж. 1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання. Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (А. Словник української мови у 20 томах
- блювота — И, ж. 1. Мінеральна вода «Blue Water». 2. Будь-яка мінеральна вода. Я хочу блювоти, бо щось у горлі зовсім пересохло. Словник сучасного українського сленгу