1. Словник української мови в 11 томах

блювотина

БЛЮВО́ТИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що блювота.

Дотик язика до нього [кактуса] викликає невгамовну блювотину (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 72);

Передо мною на брукові двора була моя блювотина. Я витер рота й повернувся до своїх товаришів у кафе (Юрій Яновський, II, 1958, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блювотина — блюво́ти́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. блювотина — -отини, ж., розм. Те саме, що блювота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блювотина — БЛЮВО́ТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що блюво́та. Дотик язика до нього [кактуса] викликає невгамовну блювотину (З. Тулуб); Передо мною на брукові двора була моя блювотина. Я витер рота й повернувся до своїх товаришів у кафе (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  4. блювотина — Блювота, -ти, блювотина, -ни ж. = блюваки. Словник української мови Грінченка