1. Словник української мови у 20 томах

богоборець

БОГОБО́РЕЦЬ, рця, ч., книжн.

Той, хто бореться, виступає проти Бога або богів.

Раб звертає свій погляд до того, хто боровся проти всіх богів-тиранів, – до богоборця Прометея (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богоборець — богобо́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богоборець — -рця, ч., книжн. Той, хто бореться, виступає проти богів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богоборець — Богобо́рець, -рця, -рцеві, богобо́рче! і -рцю! -рці, -рців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. богоборець — БОГОБО́РЕЦЬ, рця, ч., книжн. Той, хто бореться, виступає проти богів. Раб звертає свій погляд до того, хто боровся проти всіх богів-тиранів, — до богоборця Прометея (Укр. літ., 9, 1957, 266). Словник української мови в 11 томах