богиня

БОГИ́НЯ, і, ж.

1. В античній міфології та деяких інших релігіях – божество жіночої статі.

[Ткаля:] Не перший рік живе вона [принцеса] між нами, кохання королівське все росте, але вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже, а як богиня (Леся Українка);

[Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі (Леся Українка);

Давні греки твердили, що богиня краси та кохання Афродіта вийшла саме з морської глибіні (із журн.);

* Образно. Приходь же, весно: вже готові всі ми Тебе, богине пишна, зустрічати (В. Самійленко);

// Скульптурна фігура такого божества.

В руїнах давній храм на гострому шпилі, Там незворушно сплять у мертвому спокої Богині з мармуру (М. Зеров).

2. перен. Жінка, дівчина надзвичайної, чарівної вроди.

Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Т. Шевченко);

// Про кохану жінку.

– Музо моя, богине моя? – думав Балабуха, пригадуючи собі Онисю (І. Нечуй-Левицький).

(1) Вели́ка Боги́ня, міф. – праматір світу, богиня життя.

За свідченням Нарбута, литовці величали Ладу .. “Великою Богинею” (О. Воропай);

На думку вчених, культ Великої Богині, що дає життя всьому, започаткувався ще за матріархату (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богиня — боги́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богиня — [богин'а] -н'і, ор. -неийу Орфоепічний словник української мови
  3. богиня — -і, ж. 1》 В античній міфології та деяких східних релігіях – божество жіночої статі. || Скульптурна фігура такого божества. 2》 перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди. || Про кохану жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. богиня — КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Словник синонімів української мови
  5. богиня — Боги́ня, -ні, -нею, -не! -ги́ні, -ги́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. богиня — БОГИ́НЯ, і, ж. 1. В античній міфології і деяких східних релігіях — божество жіночої статі. [Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі (Л. Укр., II, 1951, 274); *Образно. Приходь же, весно: вже готові всі ми Тебе, богине пишна, зустрічати (Сам. Словник української мови в 11 томах
  7. богиня — Богиня, -ні ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Словник української мови Грінченка