богиня

боги́ня

-і, ж.

1》 В античній міфології та деяких східних релігіях – божество жіночої статі.

|| Скульптурна фігура такого божества.

2》 перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди.

|| Про кохану жінку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богиня — боги́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богиня — [богин'а] -н'і, ор. -неийу Орфоепічний словник української мови
  3. богиня — БОГИ́НЯ, і, ж. 1. В античній міфології та деяких інших релігіях – божество жіночої статі. [Ткаля:] Не перший рік живе вона [принцеса] між нами, кохання королівське все росте, але вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже... Словник української мови у 20 томах
  4. богиня — КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Словник синонімів української мови
  5. богиня — Боги́ня, -ні, -нею, -не! -ги́ні, -ги́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. богиня — БОГИ́НЯ, і, ж. 1. В античній міфології і деяких східних релігіях — божество жіночої статі. [Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі (Л. Укр., II, 1951, 274); *Образно. Приходь же, весно: вже готові всі ми Тебе, богине пишна, зустрічати (Сам. Словник української мови в 11 томах
  7. богиня — Богиня, -ні ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Словник української мови Грінченка