1. Словник української мови в 11 томах

богиня

БОГИ́НЯ, і, ж.

1. В античній міфології і деяких східних релігіях — божество жіночої статі.

[Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі (Л. Укр., II, 1951, 274);

*Образно. Приходь же, весно: вже готові всі ми Тебе, богине пишна, зустрічати (Сам., І, 1958, 116);

*У порівн. [Ткаля:] Не перший рік живе вона [принцеса] між нами, кохання королівське все росте, але вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже, а як богиня (Л. Укр., II, 1951, 190);

// Скульптурна фігура такого божества.

В руїнах давній храм на гострому шпилі, Там незворушно сплять у мертвому спокої Богині з мармуру (Зеров, Вибр., 1966, 467).

2. перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди.

Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Шевч., II, 1953, 335);

// Про кохану жінку.

— Музо моя, богине моя? — думав Балабуха, пригадуючи собі Онисю (Н.-Лев., III, 1956, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богиня — боги́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богиня — [богин'а] -н'і, ор. -неийу Орфоепічний словник української мови
  3. богиня — -і, ж. 1》 В античній міфології та деяких східних релігіях – божество жіночої статі. || Скульптурна фігура такого божества. 2》 перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди. || Про кохану жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. богиня — БОГИ́НЯ, і, ж. 1. В античній міфології та деяких інших релігіях – божество жіночої статі. [Ткаля:] Не перший рік живе вона [принцеса] між нами, кохання королівське все росте, але вона байдужа й гордовита, не як принцеса вже... Словник української мови у 20 томах
  5. богиня — КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Словник синонімів української мови
  6. богиня — Боги́ня, -ні, -нею, -не! -ги́ні, -ги́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. богиня — Богиня, -ні ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Словник української мови Грінченка