богинин

боги́нин

-а, -е.

Належний, властивий богині.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богинин — БОГИ́НИН, а, е. Належний, власт. богині. Вітри у Котляревського просто ледачі та вайлуваті наймити, і сам Еол у нього неспроможен одразу вволити богинину волю: вся його челядь розбрелася з двору (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  2. богинин — Боги́нин, -нина, -нине; -нині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. богинин — Богинин, -на, -не Принадлежащій богинѣ. К. МБ. II. 137. Словник української мови Грінченка