1. Словник української мови у 20 томах

богинин

БОГИ́НИН, а, е.

Належний, власт. богині.

Вітри у Котляревського просто ледачі та вайлуваті наймити, і сам Еол у нього неспроможен одразу вволити богинину волю: вся його челядь розбрелася з двору (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богинин — -а, -е. Належний, властивий богині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. богинин — Боги́нин, -нина, -нине; -нині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. богинин — Богинин, -на, -не Принадлежащій богинѣ. К. МБ. II. 137. Словник української мови Грінченка