боголюдина

БОГОЛЮДИ́НА, и, ж.

1. рел.-церк. (з великої літери). У багатьох течіях християнства догматичне визначення другої особи Святої Трійці, Ісуса Христа, засноване на Символі Віри та ухвалах Вселенських соборів.

Зв'язок простежується в двох планах: як ідея самотворення особи за образом досконалості та як метафізична сутність добра, уособлена в образі Боголюдини (з наук. літ.);

Філонівське вчення про Логос є предтечею майбутнього вчення, що Ісус Христос є посередником між Богом і людиною – справжньою Боголюдиною (з навч. літ.);

Через глибоку духовну єдність з Боголюдиною Ісусом Христом людина може продовжити своє життя у життя вічне (з публіц. літ.);

Я зрозуміла, що справді тут, у Єрусалимі, жила і страждала Боголюдина із великим і святим духом і чистими думками (із журн.).

2. Людина, наділена надлюдськими можливостями.

Святочно горять усі лампи в покоях. Святом блищать очі боголюдей (В. Винниченко);

Привид боголюдини, білявого бестії Заратустри наприкінці минулого століття бродив по Європі, викликаючи цікавість, обурення, захоплення (з наук. літ.).