боголюбний
БОГОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн.
Який любить Бога, поклоняється йому.
– Шкода царевича, трохи старшого за мене віком, такого боголюбного, богобоязливого (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боголюбний — -а, -е. Який любить, глибоко шанує Бога, поклоняється йому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боголюбний — Боголюбний, -а, -е Боголюбивый. Словник української мови Грінченка