боголюбець
БОГОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн.
Той, хто любить Бога, поклоняється йому.
За біблійним переказом, юні юдеї при дворі язичницького царя Навуходоносора сповідували єдиного Бога. Вавилонський тиран наказав кинути їх у розжарену піч. Але вогонь навіть не зачепив боголюбців (з переказу).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боголюбець — -бця, ч. Той, хто любить і глибоко шанує Бога, поклоняється йому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боголюбець — Боголюбець, -бця м. Боголюбецъ. Словник української мови Грінченка