боголюбець
боголю́бець
-бця, ч.
Той, хто любить і глибоко шанує Бога, поклоняється йому.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боголюбець — БОГОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить Бога, поклоняється йому. За біблійним переказом, юні юдеї при дворі язичницького царя Навуходоносора сповідували єдиного Бога. Вавилонський тиран наказав кинути їх у розжарену піч. Але вогонь навіть не зачепив боголюбців (з переказу). Словник української мови у 20 томах
- боголюбець — Боголюбець, -бця м. Боголюбецъ. Словник української мови Грінченка