1. Словник української мови у 20 томах

богохульник

БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати.

– Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богохульник — богоху́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богохульник — -а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богохульник — див. грішник Словник синонімів Вусика
  4. богохульник — СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше. Словник синонімів української мови
  5. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79). Словник української мови в 11 томах