1. Словник української мови в 11 томах

богохульник

БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати.

— Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богохульник — богоху́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. богохульник — -а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. – Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. богохульник — див. грішник Словник синонімів Вусика
  5. богохульник — СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше. Словник синонімів української мови