богохульник

Значення в інших словниках

1. богохульник — богоху́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати. – Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
3. богохульник — див. грішник Словник синонімів Вусика
4. богохульник — СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше. Словник синонімів української мови
5. богохульник — БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч., заст. Той, хто лає, зневажає бога і релігійні догмати. — Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що бог скарав богохульників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79). Словник української мови в 11 томах