болотний
БОЛО́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до боло́то 1.
Був я в ранах, пив болотну воду. Знав я смуток бою й переправ (А. Малишко);
Справді, за хутором є місток, він низько настелений через якесь зовсім обміліле озерце, від якого б’є на нас густим болотним запахом нагрітої сонцем води (О. Гончар);
// Багатий на болота; болотистий; заболочений.
Мертві козаки лежали в болотній землі, а живі мусили веселитися (Ю. Мушкетик);
При правильному застосуванні широкого комплексу агротехнічних заходів на осушених болотних ґрунтах і торфовищах можна одержувати високі врожаї, особливо кормових культур (з наук. літ.);
// Який росте, живе на болоті.
На свист її [черепахи] обізвались нічні болотні пташки, жаби (Панас Мирний);
Повітря було напоєне запахом болотних трав, грибами й холодною м'ятою (Н. Королева).
2. Уживається як складова частина назв тварин і рослин.
Для зміцнення ясен слов'яни віддавна застосовували відвари вовчого тіла болотного (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- болотний — боло́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- болотний — БОЛОТНИЙ – БОЛОТЯНИЙ – БОЛОТИСТИЙ Болотний. 1. Пов’язаний з болотом, який стосується болота; який живе, росте на болоті. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- болотний — [болотнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- болотний — -а, -е. Прикм. до болото 1). || Який живе, росте на болотах. Болотний газ — газ, який виділяється з дна стоячих водойм внаслідок гниття клітковини і лігніну без доступу повітря. Болотний кипарис — рід хвойних деревних рослин родини таксодієвих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- болотний — БОЛО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до боло́то 1. Був я в ранах, пив болотну воду. Знав я смуток бою й переправ (Мал., II, 1956, 277); // Який живе, росте на болотах. На свист її [черепахи] обізвались нічні болотні пташки, жаби (Мирний, V, 1955, 349); Болотні трави. Словник української мови в 11 томах
- болотний — Болотний, -а, -е Болотный, болотистый. Болотня вода не погожа. Дещо. — соловейко. Шутливо: лягушка. Волч. у. Словник української мови Грінченка