бонвіван

БОНВІВА́Н, а, ч., заст.

Той, хто любить задовольняти свої забаганки, живе собі на втіху.

Я трохи захопився своєю ролею [роллю] літературного бонвівана, яку одразу обрав собі за амплуа (Б. Антоненко-Давидович);

Французький актор, кулінар, винороб і просто бонвіван Жерар Депардьє відвідав столицю України (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бонвіван — бонвіва́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бонвіван — бонвіва́н (франц. bon vivant, букв. – той, хто добре живе) у буржуазно-дворянському середовищі особа, що полюбляє жити собі на втіху, гульвіса. Словник іншомовних слів Мельничука