боргувальник
БОРГУВА́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що боржни́к.
І стане священик, як і народ, а пан, немов раб, пані, як невільниця її, продавець, немов той покупець, боргувальник, немов винуватець, віритель, як довжник (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боргувальник — боргува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови