боргувальник

БОРГУВА́ЛЬНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що боржни́к.

І стане священик, як і народ, а пан, немов раб, пані, як невільниця її, продавець, немов той покупець, боргувальник, немов винуватець, віритель, як довжник (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боргувальник — боргува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови