борт

БОРТ, ч.

1. род. у. Бокова стінка судна, літака і т. ін.; бічна частина палуби.

Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя (Леся Українка);

Уже дерев'яна щогла починає хилитися набік, і разом з нею схиляється борт рибальського судна (А. Шиян);

Матроси, всі в білому, стояли на бортах, наче мармурові статуї (В. Кучер).

2. род. у. Невисока стінка кузова автомашини.

До машини підійшов Іван. Взявся за борт (А. Головко);

Сава перехилився через борт машини, глянув уперед (О. Бердник).

3. род. а. Край одягу, капелюха.

Він ішов один, поклавши за борт кітеля руку (В. Кучер);

Досить нетривкою була чоловіча мода на костюми з широкими подвійними бортами (з газ.).

4. род. у, розм. Літак.

Протягом години аеропорт прийняв борт із біженцями (з газ.).

(1) За борт – у воду.

На ньому [Голубці] загорілась одежа, спалахнуло на голові волосся, а він, пересилюючи біль, усе скидав і скидав бомби за борт (В. Кучер);

Кла́сти на бік (на борт) див. кла́сти;

(2) На борту́ корабля́ (літака́, раке́ти і т. ін.) – на кораблі (літаку, ракеті і т. ін.).

Андрієві штурман уявлявся на борту крейсера – гордий штурман на борту гордого крейсера (І. Багряний);

Люто відплатили запорожці яничарам за смерть своїх товаришів – жодного не залишили на борту галери, всіх .. жбурнули в розшаліле море (С. Тельнюк);

Наукова апаратура, встановлена на борту ракети, функціонувала нормально (з газ.).

◇ [Викида́ти / ви́кинути] за борт див. викида́ти;

(3) За бо́ртом, зі сл. бути, опинитися і т. ін. – осторонь від якоїсь справи, заняття і т. ін., без активної участі в чому-небудь.

Всі працюватимуть – сталевари, ливарники, пресувальники, а от Сахно, як він сам про себе казав, опиниться за бортом (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me