боягузливий
БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий.
– Йолопи! – гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (О. Ільченко);
Акула боягузлива і має вразливий до ударів шлунок (з навч. літ.).
2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом.
Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (С. Журахович);
Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (із журн.);
Міщанський побут породжує й міщанську боягузливу мораль (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боягузливий — боягу́зливий прикметник Орфографічний словник української мови
- боягузливий — -а, -е. 1》 Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. 2》 Який виражає почуття страху; пройнятий страхом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боягузливий — див. боязкий Словник синонімів Вусика
- боягузливий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет. Словник синонімів української мови
- боягузливий — БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. — Йолопи! — гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 279). 2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом. Словник української мови в 11 томах