бригада

БРИГА́ДА, и, ж.

1. Частина сухопутної армії, що складається з кількох полків, батальйонів або батарей та інших військових частин і підрозділів.

Група штабістів штабу армії і вищого комскладу – командирів дивізій та бригад – з цікавістю оглядали позицію людей другої сотні (М. Трублаїні);

Формувалися загони, окремі дрібні відділи об'єднувалися в полки, бригади і дивізії (з наук.-попул. літ.);

Поступово брати Борисови стали центром вільнодумства у своїй артилерійській бригаді (із журн.);

// Частина флоту, в якій є кілька однотипних військових суден.

Бригада субмарин.

2. Виробнича група людей, які виконують певну колективну роботу.

Більшість із бригади немолоді вже, вузлуваті, низькорослі.., але як вони взялись до роботи! (О. Гончар);

* Образно. Їх ціла бригада, тих позначених Божою іскрою сучасників, що .. наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний);

В суботу по обіді вся наша мисливська бригада – як було домовлено – збирається біля заводських воріт (О. Гончар);

// Персонал, що обслуговує поїзд.

Керівництво залізниці відзначило бригаду поїзда (з газ.).

(1) На́скрізна брига́да, спец. – бригада працівників різних спеціальностей, які охоплюють своєю діяльністю всі моменти якого-небудь виробничого процесу від початку до кінця.

– А знаєте, товаришу Тернер, – наче нехотя починає він, – у нас організовується наскрізна бригада по калібрах (В. Собко);

(2) Черво́ні брига́ди, іст. – італійська терористична організація крайньої лівої орієнтації, заснована в 1970 р.

Правоохоронні органи європейських країн мають дані, що терористичні організації “Сірі вовки” (Туреччина), “Країна басків і воля”, італійські “червоні бригади” мають зв’язки з наркобізнесом (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бригада — брига́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бригада — -и, ж. 1》 Частина сухопутної армії, що складається з кількох полків, батальйонів чи батарей та інших військових частин і підрозділів. || Частина флоту, в якій є кілька однотипних військових суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бригада — И, ж. 1. злоч. Організоване (на відміну від банди) злочинне угруповання з установленою ієрархією влади. 2. Група людей. Словник сучасного українського сленгу
  4. бригада — (-и) ж. 1. крим. Злочинне угруповання; банда, кримінальна структура. БСРЖ, 76. 2. тюр. Злочинна група у виправно-трудовій колонії. БСРЖ, 76; ЯБМ, 1, 76. 3. маф. Група рекетирів. ЯБМ, 1, 76. 4. мол. Напівмілітаризоване угруповання (гопників, фашистів, скінхедів та ін.). ПСУМС, 9. Словник жарґонної лексики української мови
  5. бригада — брига́да (франц. brigade, від італ. brigata – товариство, загін) 1. Військове з’єднання, що складається з кількох військових частин або підрозділів (полків, батальйонів, дивізіонів). 2. Тактичне з’єднання військових кораблів одного класу. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бригада — БРИГА́ДА, и, ж. 1. Частина сухопутної армії, що складається з кількох полків, батальйонів або батарей та інших військових частин і підрозділів. Словник української мови в 11 томах
  7. бригада — рос. бригада (франц. brigade, від італ. brigata — товариство, загін) — 1. Військове з'єднання, що складається з військових частин (полків, батальйонів). 2. Група людей, які виконують спільну роботу (завдання) і спільно зацікавлені у результатах роботи та несуть відповідальність за її результати. Eкономічна енциклопедія