бридко
БРИ́ДКО.
Присл. до бридки́й.
Бридко вилаятися;
// у знач. пред.
Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Т. Шевченко);
“То бридко!” – сказав я, а нишком додав: “Яка ж бо ти добра, серденько!” (В. Самійленко);
А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман – цур йому! (Леся Українка);
Дівчині було бридко, розуміла, що принижує себе, але їй конче треба було знати правду (Л. Дмитерко);
– Марат, Марат .. аж бридко, що таке ім'я паскудить (О. Бердник);
Дядько стелиться перед редактором, аж бридко хвилинами... (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бридко — бри́дко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бридко — Присл. до бридкий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бридко — БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Шевч., II, 1953, 169); А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман — цур йому! (Л. Укр., V, 1956, 63); // у знач. присудк. сл. "То бридко!... Словник української мови в 11 томах
- бридко — Бридко нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно. Словник української мови Грінченка