бридко
бри́дко
Присл. до бридкий.
|| у знач. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бридко — бри́дко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бридко — БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Бридко вилаятися; // у знач. пред. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Т. Шевченко); “То бридко!” – сказав я, а нишком додав: “Яка ж бо ти добра, серденько!” (В. Словник української мови у 20 томах
- бридко — БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Шевч., II, 1953, 169); А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман — цур йому! (Л. Укр., V, 1956, 63); // у знач. присудк. сл. "То бридко!... Словник української мови в 11 томах
- бридко — Бридко нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно. Словник української мови Грінченка