1. Словник української мови у 20 томах

бриніння

БРИНІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. брині́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.

Він несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (М. Коцюбинський);

Всі .. почули металічне бриніння. З моря йшов літак (М. Трублаїні);

Погляд дівчини торкнувся якоїсь забороненої струни і вона забриніла, озвалася... Він [Андрій] ще спробував утримати оте жагуче бриніння (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бриніння — брині́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бриніння — -я, с. Дія за знач. бриніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бриніння — Брині́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бриніння — БРИНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. брині́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Він несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Коцюб., І, 1955, 388); Всі.. почули металічне бриніння. З моря йшов літак (Трубл., II, 1955, 293). Словник української мови в 11 томах