британці

БРИТА́НЦІ, ів, мн. (одн. брита́нець, нця, ч.; брита́нка, и, ж.).

Населення Великої Британії.

Гудуть голоси, дзвенить посуда, сиплеться сміх, булька вино, грає радісно море, а чорний смокінг в білих штанах, як машина, старанно ріже криваве м'ясо і біла британка так само тоне в червоній оправі книжки (М. Коцюбинський);

Іван Васильович, котрий Грозний, наприклад, плекав мрію про втечу на далекі туманні береги Альбіону до скупих та пихатих британців (Ю. Логвин);

Для британця чи француза доби імперії “білі” колонії, як от Ірландія й Австралія, також були населені нижчими істотами (О. Забужко).